Напишу стих, правда он на украинском.

Ти знаєш я болить?
Ти колись серце моє відчував?
Так, тільки коли ти кохав,
Мій біль після розиву не відчував,
А серце болить вдень і вночі,
Вилікуй мене, подаруй кохання мені,
Знову хочу його,
Свого коханого й кохання його.

Ти знаєш як болить?
Ти знаєш, що робіть?
Щоб загоїти рани,
Щоб не вертатися в храми,
Де душі немає спокою,
Але тільки з тобою,
Спокійне серце моє...

В усьому світі,
Немає квітів,
Щоб відчути серцевий спокій.
Ти знаєш, як болить,
Ти знаєш, що робить,
Щоб рани мої загоїти,
Щоб душу звільнити.

Ти знаєш як болить?
Ти знаєш, що робіть?
Щоб загоїти рани,
Щоб не вертатися в храми,
Де душі немає спокою,
Але тільки з тобою,
Спокійне серце моє...

Серце моє щимить,
Та дуже воно болить,
Не хочу я більше жити,
Бо не вмію любити,
Пробачати, кохати,
Я зникаю, але завжди тебе я бажаю...

Отредактировано Азула (2009-11-15 16:00:25)

Один из самых моих первых, больших стихов.

Я хочу умереть,
Везде подлость, хамство и разврат,
Наша жизнь, словно ад,
Говорят, что жизнь - это радость,
Помоему, это просто гадость,
Жизнь - большая, черная пакость,
Вот, жизнь в песне "Восставший из Ада",
Группы Сектора Газа,
Просто супер и класс,
В неё втянулабы всех нас,
Тебя и меня, и бабку с левреткой,
И вора, и девочку с вкусной конфеткой,
Тупую консьержку, мамашу с ребенком,
И мальчика, который зовется хорошим,
Весь мир взяла бы с собою туда,
Кроме врагов, которых ненавижу я,
Брошу я их в черный огонь,
Где обитает монстр Амон,
Но вдруг розвонил звонок с урока,
Проснулась я,
И вот, моя фантазия,
Исчезла в срок.

Есть еще такой смешной стишек, мы вместе с подругой складывали. Это про Геру и Арчи (моих собак), тоже на укринском, но больше суржик.
Матов нет, все слова только литературного значения.

"Гєра обіжралась луку"
Для Гєри там насцяв кобєль,
Для  Арчі там насцяла сука,
Арчі пішов сцять пі ьую єль,
А Гєра обіжралась луку.

Для Арчі там насрав кобєль,
Для Гєри там насрала сука,
Арчі пішов срати під тую єль,
А Гєра обіжралась луку.

А під забором лежав кіт,
У нього був больший живіт,
Лежав він там багато літ без пуку,
А Гєра обіжралась луку.

Під забором сидів пес,
А звали його Геркулес,
Не міг він піднять ніяку штуку,
А Гєра обіжралась луку.

На електричних проводах сиділи сови,
Немає світла зовсім николи,
Це для нас великі муки,
А Гєра обіжралась луку.

І цьому віршику прийшов кінець,
Ти порахував усіх овець?
А щоб шнурки тамне зайшли без стуку,
Хай пес твій обіжреться луку!

Отредактировано Азула (2009-11-18 14:02:23)

Я сама писялась пока складывала его...